графіка

-и, ж.

1) Вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині і т. ін. олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері зі спеціально підготовленої форми; твори цього мистецтва.

2) лінгв. Письмові чи друковані знаки, що відбивають звуки мови, інтонацію і т. ін., зображення живої мови письмовими знаками. || Розділ вчення про різні системи письмових або друкованих знаків, літер.

••

Ве́кторна гра́фіка — графіка з поданням зображення у вигляді сукупності відрізків прямої (векторів).

Інтеракти́вна гра́фіка спец. — організація роботи графічної системи, яка дозволяє користувачеві динамічно (у діалозі) керувати вмістом зображення, його формою, розмірами та кольором. **

Комп'ю́терна гра́фіка — сукупність методів та способів перетворення даних у графічне зображення і графічного зображення в дані.

Координа́тна гра́фіка — комп'ютерна графіка, в якій зображення генерується за допомогою команд візуалізації та координат.

Паси́вна гра́фіка — організація роботи графічної системи, за якою дисплей використовується для виведення зображень без втручання користувача.

Ра́строва гра́фіка — комп'ютерна графіка, в якій зображення генерується з масиву пікселів.

Си́мвольна гра́фіка — побудова графічних зображень на екрані дисплея або на папері з текстових літер та спеціальних символів.